Близько сотні музикантів і стільки ж виступів щороку в найкращих залах Європи. 22 студійні записи і тисячі слухачів, які викладають чималі гроші за квитки, щоб почути виконавців наживо. Це – про оркестр K&K Philharmoniker, котрий 2002 року заснували у Львові два приятелі – українець Олег Станкевич і австрієць Маттіас Георг Кендлінгер.

Перш ніж створити власний колектив, виходець із Тиролю Кендлінгер встиг зробити кар’єру успішного диригента і композитора. Розпочинаючи роботу у Львові, не захотів понижувати планку і поставив собі мету за кілька років керувати одним із найкращих оркестрів Європи.

Сьогодні австрієць переконаний, що максимально наблизився до своєї цілі. Розклад гастролей його K&K Philharmoniker розплановано на півтора роки вперед. І він нарешті може дозволити собі більш розслаблений графік – із 365 днів на рік роботі він віддає лише третину.

Решту часу проводить вдома, у Тиролі, де відпочиває, складаючи музику, слухаючи джаз і Майкла Джексона, а ще вболіваючи за німецький футбольний клуб «Баварія». Ми зустрілись із Кендлінгером у холі львівського готелю «Асторія». Австрієць виглядав втомленим. Тим не менше, відверто розповів, для чого йому знадобився оркестр і що стає на заваді популярності класичної музики.

Коли я вперше побував у Львові близько двадцяти років тому, я відчув себе тут, немов удома. Незважаючи навіть на те, що тоді були значно суворіші часи. 

Початок

 

Коли я одружився, то вирішив, що хочу мати трохи більше вільного часу й частіше бувати вдома разом із сім’єю. Але за кілька років дружина сказала мені, мовляв, вибач, але ти став іншим, можливо, через те, що зав’язав із музикою. Тоді я заснував агенцію «Да Капо», яка мала займатись організацією класичних концертів для різних виконавців.

Крок за кроком ми розвивались. Спочатку працювали з невеликими колективами – дуетами, тріо, квартетами. Вже за рік організували свою першу оперну виставу в Тиролі. Наступним етапом став мюзикл.

За кілька років я усвідомив, що якість тих колективів, які їздять у турне, надто далека від бажаної. Тому вирішив створити власний симфонічний оркестр. А ще я знову почав писати музику.

 

 

Проблеми

 

Від початку гроші не були для нас перешкодою, адже моя агенція працювала вже деякий час і приносила прибуток. Однак виконавський рівень музикантів становив величезну проблему. Від ідеї створення оркестру не відмовився тоді лише тому, що я не з тих, хто здається.

Добре пам’ятаю, що на першому етапі конкурсного відбору мали близько 300 претендентів з усієї України і відібрали з них лише 12. За два місяці ми знову влаштували конкурс, на який прийшло ще півтори сотні заявок. До співпраці запросили приблизно десятьох. Лише через шість місяців ми відчули, що маємо такий склад, із яким можна працювати.

 

1

 

Успiх

 

Думаю, що на шляху до мети, тобто створення одного з найкращих симфонічних оркестрів Європи, ми виконали вже 80% роботи. Наші конкуренти – лідери щорічних професійних рейтингів. Це Берлінський та Віденський філармонічний оркестри, а також амстердамський Королівський оркестр Консертгебау.

Ми ще не грали в міланському театрі Ла Скала, але я переконаний, що протягом найближчих п’яти років виступатимемо там. Також ніколи не грали в Америці. Хоча я не впевнений, що нам необхідно туди їхати. Щороку нас запрошують у Китай чи Японію. Але гонорари в таких випадках зазвичай не покривають витрат на поїздку. Поки що нас такий варіант не цікавить. Нині наші амбіції полягають у тому, щоб грати цікавішу музику в Європі.

Три вечори «Карміни Бурани» – це 250 тисяч євро, необхідних на підготовку програми. Сумніваюся, що такі гроші можна заробити, виконуючи українську музику.

 

Iнакшiсть

 

Ми працюємо не так, як решта оркестрів, котрі грають нову програму що два тижні. Наш репертуар досить невеликий. Наприклад, на підготовку однієї з програм витрачаємо до семи днів і потім гастролюємо з нею Європою близько двох з половиною місяців. Це 40 виступів.

Принципи роботи нашого оркестру австрійські, музиканти – українські. Тож коли ми їздимо в турне, то нас не сприймають як тільки український оркестр. Ми K&K Philharmoniker, європейський оркестр, стиль якого не властивий у чистому вигляді ні Україні, ні Австрії.

 

Незалежність

 

Фундамент нашої програми – це найкраще з класики. Говорити про те, що західна публіка втомилась від класики і з радістю слухатиме щось нове, наприклад, українське, чудово. Але є великий ризик того, що люди не приходитимуть на концерти, де звучатимуть невідомі їм твори, і тоді ми збанкрутуємо.

Ми заробляємо на себе самотужки, тому мусимо грати те, чого хоче публіка. Щороку наші концерти відвідує близько 100 тисяч слухачів. Пропагувати мало виконувану музику добре, коли маєш державне фінансування. Але візьмемо, наприклад, три вечори «Карміни Бурани» – це 250 тисяч євро, необхідних на підготовку програми. Сумніваюся, що такі гроші можна заробити, виконуючи українську музику.

Я не хотів би просити гроші в уряду. Бо той, хто дає гроші, має над тобою владу, а мені не хочеться змінювати концепцію оркестру. Ми вільна організація, від уряду самі лише проблеми.

Якщо людина приходить на концерт, а музиканти не потрапляють в ноти, то слухач більше не повернеться. Особливо, якщо витратив на квиток велику суму.

Музиканти

 

Українські музиканти високопрофесійні. Хоча коли я тільки починав працювати тут, то помітив, що рівень навчання в музичних школах не надто високий. Можливо, вони й вивчають усе необхідне, але не розуміють, що мають застосовувати вивчене щодня.

Виконавці, що грають на струнних, від самого початку були дуже кваліфікованими. А ось із духовими ми мали проблеми. Тепер ситуація поліпшилась.

Професійні музиканти з різних країн мало чим відрізняються одне від одного. Але добрий музикант – це лише фундамент. А побудова доброго оркестру – це тривалий процес із десятком тисяч деталей.

 

2

Класика

 

Популярність класичної музики серед звичайних людей – це питання якості. Якщо людина приходить на концерт, а виконання непрофесійне і непереконливе, музиканти не потрапляють в ноти, то слухач більше не повернеться. Особливо, якщо витратив на квиток велику суму. Він краще піде до ресторану і вип’є доброго вина.

Моє перше знайомство з класикою відбулося під час відвідування опери Моцарта «Чарівна флейта». Я сидів, слухав і розумів, що це моє.

Тут, у Львові, ми розпочали процес підготовки високопрофесійного оркестру відносно недавно. Але квитки на наші концерти розкуповують заздалегідь навіть тоді, коли концерти даємо два дні поспіль. Публіка починає розуміти, навіщо їй потрібні ці концерти.

Наведу приклад моїх сусідів в Австрії. Вони не з тих, хто ходить на концерти класичної музики. Причина полягає в тому, що десь одного разу вони побачили не надто добрий концерт, можливо, по телевізору, і відтоді не знають, навіщо їм це потрібно. Говорять, що не розуміють тієї музики. Я переконую їх, що ні, все вони розуміють, просто потрібно прийти і послухати. Далі запрошую їх на виступ з однією умовою – якщо їм не сподобається, вони можуть піти в антракті. І знаєте що? Кожен із них лишається до кінця, а згодом приходить знову і переповідає про це сусідам.

 

 

Джерело: Cultprostir