Журналісти Muzmapa вирішили зібрати у рейтинг ті релізи, які, швидше за все, залишились непочутими цього року та сформували трійку найцікавіших із кожного регіону України. Не виключено, що ця музика зазвучить на повну потужність у 2016-му.

Захід

 

3. Budzza — Adolescent (Львів)

 

Про дебютний міні-альбом музичного проекту львів’янина Андрія Будзінського незлим словом відгукнулися і наші, і не наші. Автотюнований голос із туману під філігранне скрапування лупів змінюється трепом із клубними синтезаторами і покрученим вокалом, а арсенал саунд-прийомів Budzza нічим не поступається вивертам представників нової української електроніки із заслуженими бойовими орденами. Adolescent — молодість в душі і при цьому не за роками зрілий звук.

 

2. The Substanse — Selencia (Луцьк)

 

Цю інді-рок-команду з Луцька хочеться назвати «українськими Foals» не для красного слівця. У їхньому першому повноформатнику Selencia все ніби й розходиться неквапними колами по воді, але за мить зривається в гітарно-барабанний шторм.

 

1. The Cancel — No Way To Stay (Львів)

 

Залишивши назву бітмейкерського дуету The Cancel для сольного проекту, Андрій Зеленський не розгубився й самостійно витягнув на достойному рівні вже два атмосферні альбоми. Минулорічний Criminal давав покататися небезпечними генгста-районами з відкидним дахом, а нинішній No Way To Stay переносить в епоху американських капелюшних гангстерів і міцного джазу. Нині композиторові зі Львова знову не доводиться сумувати наодинці: його новий проект The Cancel Band із ватагою живих музикантів вже дає концерти та готується до низького студійного старту.

Інші претенденти:

Omodada — Кімнати (Тернопіль)
The Moon Theory — First Lunar Day (Львів)
Glory Box — Glory Box (Львів)

 

Схід

 

3. Мутафория Лили — Ктулху Проснись! (Дніпродзерджинськ)

 

Творчість Олексія Конопелька на перший погляд сміливо можна зарахувати до авангардизму. Однак не варто так швидко вішати ярлики на проект, сміливість та композиційні можливості якого здаються як мінімум незвичними. Уявіть себе на зйомках серіалу «Чи боїшся ти темряви» — цьогорічний реліз може замінити весь сезон без зайвої візуалізації. Образи цілком самодостатні та не вимагають доповнень, хоча одним хоррором це не обмежити. Ба більше, сюрреалізм ситуації вимагає втечі, яка не відбудеться через багатоликість та, власне, неоднозначність пісень, вони в’їдаються в мозок і не хочуть звідти йти.

 

2. Dress your headphones — blue-wait (Харків)

 

Всеволод Печенін не викидає свої пісні так званими синглами чи навіть EP. Цьогоріч вийшло 10 пісень, жодна з них не є квінтенсенцією, усі вони б’ются об жанрові стіни indie чи того ж downtempo й інколи прориваються крізь них. Blue wait, лірично наївна, однак найвдаліше транслює пост-панкове єство, що сидить глибоко в ритмі та композиційній ідеї, проте не створює тривоги чи зайвої меланхолії. Автор, скоріш за все, у пошуках жанрового кліше, однак, чи не зайве це заняття?

 

1. MANDARINADUCK — Gardensouls /There’s Nothing To Cry About (Запоріжжя)

 

Nothing to cry about — це та пісня, яка пояснює альбом Gardensouls, що звучав доволі неоднозначно й навіть вимушено в певних шугейзно-постпанкових манерах. Цьогорічний сингл виносить за дужки все вищесказане у легкому посилі індірокової ідеї та невимушеного вокалу, що, попри сторазову сказаність мотивів, перетворює композицію у дещо тепле та добре, з легкою ноткою меланхолії.

Інші претенденти:

The Bajikans – Passenger Of Life (Донецьк)
Octopus! – Hey,Jim,do you remember your pet? (Харків)
Psithurism – Sparkles (Запоріжжя)

 

Північ

 

3. Phooey! — Songs for my little brother / Virgin Blues (Житомир)

 

У музиці для Нікіти Огурцова, здається, немає нічого святого: до 2013-го Phooey! існував як повноцінний гурт із Озерного (Житомирська область), нині ж хлопцю нічого не заважає збирати імпровізований склад всюди, де вдається виступити. Ось так і з Songs for my little brother: до молодших родичів кожен ставиться по-різному, але у відповідальний момент замість скрині з нажитим добром їм можна спокійно передавати ось цей альбом. Підвальний панк, не обтяжена підчищуванням lo-fi якість, психоделічне пережовування магнітної плівки — сюди напхано все і без розбору (а раптом згодиться?). Та й саме поняття альбому для Phooey!, треба розуміти, теж не є сакральним: «братні пісні» вийшли лише у вересні, а Нікіта вже готує наступний повноцінний реліз під назвою Virgin Blues.

 

2. Simon Stone — Stolen Songs (Київ)

 

Довгоочікуваний лонгплей дуету (іноді — тріо) із Луганська (відтепер — з Києва). Що б там не вкрали ці панки, але на перевиховання до інді-боїв їх віддали недарма. Таке органічне поєднання забійних рокових ритмів і приємних синтетичних підкладок дорогого варте.

 

1. Blooms Corda — Monodance (Київ)

 

Blooms Corda — одна з декількох творчих іпостасей столичного музиканта Данила Галика, а Monodance — її другий за рахунком вихід у світ. Це тягливо-мелодійний рок з елементами джазу та блюзу, який одним здасться монотонним, а інших проб’є на меланхолію та філософствування. Якщо ви із другої категорії, то після прослуховування Monodance можете легко спіймати себе на думці, що така нагода в сучасній українській музиці з’являється не щодня. І справді — ідеальний саундтрек для танців наодинці.

Інші претенденти:

r.roo — Deviation (Київ)
Stepan і Meduza — Равновесие (Київ)
oh, deer! — seven sisters (Житомир)

 

Південь

 

3. Lenbim — Purple Forest (Одеса)

 

Невигадливі рондо ключових мотивів та ембіентна невимушеність задають тематику такого аристократичного релізу. Наївно, пурпуровий ліс та невигадливі назви для треків квартирного альбому, що претендує на діалектичний зв’язок автора та природи, живі інструменти, що вклинюються у просту математику, цілком передають атмосферний чіл, задуманий автором.

 

2. Fun Service — Riot in the Candy Kingdom (Херсон)

 

Хороша спроба внести композиційні фішечки навіяних шістдесятими роками рифів, синтетичних вставок та вокальних мікро-перформансів, однак у широкому полі інді-попу Віталій Гавриленко втрачає його відчуття та тікає у дещо стандартизовані вокальні, і не тільки вокальні,  поп-мотиви. Тому в підсумку виходить і класичний, і розвіяний альбом, який водночас не претендує на однозначну впізнаваність, але композиційно довершений та не підлягає змінам у вибраній ідеї.

 

1. The Best Pessimist — The Half-World (Одеса)

 

Сергій Лунєв не переходить межу, однак вдало грається з наявним інструментарієм, в основі якого фортепіано та чітка симфонічна пост-рок структура, яка не може набриднути навіть через очевидну моментальність змін та динаміки композиції. Idm ритми у деяких треках не підкошують жанрову ідентичність, а загальна меланхолія альбому спокійно проходить крізь слухача і сприймається як теплий спогад, руйнуючи, власне, ту ж меланхолію, якою просякнутий реліз.

Інші претенденти:

Signals Feed The Void — Жодних Слів (Херсон)
Vlad Gnatenko — Girl In Black (Одеса)
Surfin Boners — EP (Миколаїв)

Центр

 

3. SLΛVΣ — anaphylactic (Вінниця)

 

Ентузіаст-композитор із Вінниці, відомий у соцмережах як Митько Чорний. На його цьогорічному міні-альбомі все настільки заливає кислотою зусібіч, що й справді — так і до анафілактичного шоку недалеко. Справу рятує денсовий біт, після якого будь-який раб вирветься з кайданів.

 

2. KORE — Purification (Вінниця)

 

На радарі знову Вінниця, цього разу — новий музичний проект діджея  SUXXY. Навіть не знаючи про те, що Purification створено як фон для комп’ютерної іграшки, намацуєш у цих п’яти треках якийсь внутрішній сюжет із перестрілками, вибухами та загалом ще тим ефектом напруження. Для створення такого саунд-бойовика KORE не шкодує жодних музичних інструментів, вводячи в сценарій електроніку, важкі гітари та навіть скрипки.

 

1. Spaalm — Stregoneria (Вінниця)

 

Вінничанин Андрій Павлюк (він же — музикант із псевдо Spaalm) змінив координати на київські, і для Stregoneria це все пояснює. Його новий альбом нагадує шизофренічну втечу від привида великого міста, де нав’язливий треп-біт так і провокує забитися до простору між клавішами. Комусь — проблеми адаптації, а комусь (слухачеві) — захоплива гра в музичні піжмурки.